Мета уроку: засвоєння знань про етапи виробничого проекту­вання: технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, розробка робочої документації тощо; ознайом­лення із завданням проектно-конструкторської підготовки вироб­ництва та критеріями оцінювання нової продукції;

Розвивати логічне, образне та критичне мис­лення, творчу уяву;

Виховувати почуття відповідальності, праце­любність, самостійність, уважність.

Методичне забезпечення: Роздатковий матеріал.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

         Час: 45 хв.

План:

1. Організаційна частина_____________________________________ 3 хв.
2. Перевірка раніше вивченого матеріалу, домашнього завдання ___5хв.
3. Повідомлення теми, мети, завдання, мотив. навчальної діяльності_5 хв.
4. Викладення нового матеріалу ______________________________20 хв.
5. Закріплення вивченого матеріалу ____________________________5хв.
6. Підведення підсумків уроку _______________________________3 хв.
7. Завдання для виконання вдома _______________________________2хв.

Хід уроку:

1. Організаційна частина:

Привітання з класом. Перевірка присутності учнів на уроці. Організація і перевірка готовності учнів до роботи.

2. Перевірка раніше вивченого матеріалу (методи:  опитування фронтальне (усне)):

1. Що ми називаємо проектом? Наведіть відомі вам приклади проектів.

2. Розкрийте основні ознаки проектної діяльності.

3. Чим відрізняється проектування від конструювання?

4. Як класифікують проекти?

3. Повідомлення теми, мети, завдання, мотив. навчальної діяльності:

Темою сьогоднішнього уроку є «Етапи та стадії виробничого проектування». Ми ознайомимось з основними етапами виробничого проектування, завданнями проектно-конструкторської підготовки виробництва. Завдяки одержаним знанням і вмінням в подальшій діяльності ви зможете здійснити аналіз та встановити відмінності між виробничим і навчальним проектом, що є важливим у проектній діяльності.

4. Викладення нового матеріалу (Методи: розповідь з поясненням):

Якщо прослідкувати основні етапи історії суспільства, то не­складно помітити, що рушійною силою його розвитку є вдоскона­лення знарядь праці. З одного боку, це пояснюється тим, що люди­на завжди прагнула змінити на краще предметний світ речей, зробити його більш прогресивним та комфортним. З іншого, пред­мети та об’єкти, які нас оточують, обов’язково мають певні недолі­ки, що дає змогу винахідникам здійснювати постійний пошук для їх удосконалення.

Удосконалення знарядь праці — це не лише їх конструктивна модернізація, а й установлення більш досконалих виробничих сто­сунків, утворення нових форм організації виробничої діяльності людини тощо. Ремісник виготовляє певну річ утилітарного призна­чення від творчого задуму до його втілення в конкретний продукт. Згодом він об’єднується з іншими ремісниками для одержання більшого прибутку від своєї діяльності, що призводить до спеціалі­зації виробництва — кожен учасник такого процесу виконує лише певну операцію. Спеціалізація виробництва вдосконалює кожну технологічну ланку, створює та розвиває виробничий процес у ці­лому. Згодом крім окремого технологічного процесу створення певного продукту утворюється виробничий процес, який складається із сукупності технологічних. У ході такого генезису виробничої діяльності вдосконалюється й планова діяльність, тобто відбуваєть­ся спеціалізація виробництва в тій його частині, де проводять про­ектування та конструювання виробів. На сьогодні будь-яке сучасне виробництво містить відділ, що займається проектуванням та від­повідним прогнозуванням власної виробничої діяльності. Тут необ­хідно відразу підкреслити, що виробництво характеризується пос­тійними змінами, які проявляються у вигляді процесу його постійного вдосконалення.

Постійний розвиток і вдосконалення виробництва — необхідна умова його існування, і саме проектування чи проектна технологія виступає рушійною силою його розвитку та вдосконалення.

Перед тим як визначити етапи проектування, розглянемо струк­туру виробничого проектування.

З попередніх уроків ми з’ясували, що процес створення різноманітних речей, машин, архітектурних комплексів, техніч­них систем відбувається по-різному, і для кожного конкретного ви­падку має індивідуальну структуру чи етапи проектування. До суб’єктивних обставин, що впливають на етапи та процеси про­ектування, відносять накопичені на цей момент наукові відомості в цій галузі знань, особливості матеріально-технічного оснащення проектних робіт, вимоги економіки, установлені строки виконан­ня експериментального зразка тощо.

Разом із тим, індивідуальні відмінності в організації процесу створення проекту не повинні впливати на основні принципи та етапи проектної технології.

На сьогодні методика створення та відповідні етапи проекту­вання в умовах серійного виробництва зазнають значного впливу з боку зарубіжного досвіду дизайнерських розробок. Наприклад, в усьому світі дизайнери дедалі більше використовують інформа­ційні технології на стадії формотворення виробу, яке традиційно було обмежене лише креслярським способом. Так, ще зовсім недав­но можливість перенести креслення з паперу на екран комп’ютера порівнювалась із новим відкриттям у проектуванні. Наступним кроком стала поява технології 3D, або проектування об’єкта у три­вимірному просторі. Уже сьогодні світові технології виробничого проектування вступають у нову фазу, у так звану галузь цифрово­го моделювання, коли об’єкт на екрані комп’ютера не лише вигля­дає, але й віртуально функціонує, як це має відбуватись у реально­му житті. Тому якщо зараз описати найбільш сучасний спосіб проектування, завтра він може опинитися в архівах майбутнього виробництва. Щоб уникнути цього, розглянемо етапи проектуван­ня лише в загальних рисах, які в тій чи іншій мірі можуть напов­нюватися сучасними інформаційними чи іншими провідними тех­нологіями майбутнього.

Процес проектування виробів в умовах виробництва складаєть­ся з таких основних етапів:

• дослідження та складання завдань проекту;

• художньо-конструкторський пошук;

• ескізний проект;

• складання конструкторської документації.

Дослідження та складання завдань проекту. На цьому етапі відбувається дослідження проблеми (товару чи послуги), над якою буде працювати творчий колектив. Нині фірми використовують найпоширенішу форму здійснення проектних робіт, це так звані «цільові програми», які передбачають створення творчих дизай­нерських команд. Вони мають визнаного лідера й обов’язково включають кількох спеціалістів, що здатні генерувати ідеї з най­важливіших сфер інноваційної діяльності (ринок, техніка, менеджмент). Організаційна структура, склад фахівців і вимоги до керівника проекту визначаються рівнем інноваційного рішення у створюваному продукті чи процесі, а також певним терміном за­вершення роботи.

Під час вивчення інформації, яка стосується проекту, з’ясовують чи визначають самостійно всі вимоги до об’єкта проектування. Уся зібрана інформація про майбутній об’єкт виготовлення аналі­зується з позицій зручності, технологічності, економічності та ес­тетичності виробу. Етап завершується складанням науково обґрун­тованих вимог до цього об’єкта, відповідних проектних характеристик. На основі проведеної роботи складають технічне завдання.

Художньо-конструкторський пошук. На цьому етапі відбу­вається створення початкових творчих ідей у вигляді ескізних та графічних форм, що може також відбуватися в об’ємному виг­ляді — макетах. Розробка графічної частини відбувається на основі технічного завдання та відповідних нормативних документів (ГОСТів, нормалей). Ескізування промислових виробів відбуваєть­ся від принципової схеми до графічної розробки окремих деталей, і потім до виробу в цілому. На цьому етапі ескізи (певної кількості) можуть відображати ідею проекту в цілому, зображення окремих вузлів із прорисовкою окремих фрагментів деталей виробу, мати вигляд компоновочних схем. Спочатку ескізи виконуються без до­тримання масштабу, оскільки на цьому етапі перевіряються різні напрямки розв’язку форми та конструкції майбутнього виробу, і вже потім уточнюється через креслення з дотриманням масштабу та різних вимог.

Ескізи конструктивних елементів виробів розробляються з ура­хуванням вимог міцності, жорсткості конструкції, а також стій­кості з урахуванням максимальних габаритних відхилень у процесі експлуатації. Наприклад, для меблевого виробництва такими габаритними відхиленнями вважають перекидання столу, шафи під час висування ящиків або відкривання дверцят тощо.

Особливе місце на цьому етапі має метод макетування майбут­нього виробу. В умовах виробництва дедалі більше використовують­ся інформаційні технології, про що ми згадували на початку цього параграфа. Макетування за допомогою комп’ютерних технологій використовує для того, щоб остаточно розв’язати компоновочні варіанти, з’ясувати об’ємно-просторові пропорції тощо. Однак біль­шість сучасних підприємств, крім віртуального макетування, використовують традиційне виготовлення матеріальних макетів із метою створення більш реального відтворення об’єкта проектуван­ня, особливо в плані кольорового рішення. Якщо мова йде про ство­рення зразків меблевих виробів, то виготовлення макета дає змогу з’ясувати реальні співвідношення дослідного зразка до розмірів лю­дини чи тих речей, із якими буде взаємодіяти (функціонувати) ви­ріб.

На цьому етапі також дизайнери іноді використовують клаузу­ру, хоч її більше застосовують у навчальних цілях. Клаузура може виконуватися на папері з використанням різноманітних зображу­вальних засобів. Про клаузуру ми будемо говорити більш докладно в наступних параграфах цього посібника.

Ескізний проект — це остаточна творча пропозиція конструк­тора чи дизайнера, яка повністю відображає характеристики виро­бу. Ескізний проект — це графічна частина проекту, яка складаєть­ся із головного планшету, на якій зазначають тему проекту, варіанти планування (садиби) чи форми виробу. До графічної час­тини також виготовляють ортогональні вигляди виробу, його перс­пективне зображення, зображення макета виробу чи інтер’єру, розрізи вузлів, схеми компоновок, номенклатурні креслення, по­яснюючу записку. Ортогональні вигляди виробу — це головний фасад усієї конс­трукції, бічні вигляди, які дають уявлення про розмірні, кольорові й фактурні особливості об’єкта проектування.

Розріз — умовне зображення предмета, розділеного площиною (простий розріз), і декількома площинами — комбінований розріз. У проектуванні промислових виробів найбільш характерні розрізи, що показують функціональний зміст виробу.

Схеми з компонування застосовуються в тому випадку, коли є необхідність показати варіанти складання, наприклад, корпус­них меблів на базі уніфікованих частин.

Під час створення групи виробів різного функціонального при­значення (наприклад, це меблі — шафа, ліжко, тумба під телевізор тощо), розроблених серійним методом проектування, в ескізний проект включають номенклатурне креслення. На ньому зображу­ють: різні види виробів із фасаду, вироби у двох — трьох проекціях або в аксонометрії (перспективі), виконані графічно або у вигляді фотографій із макетів.

Обов’язком елементом проекту промислового виробу є перспек­тивне зображення цього виробу, інтер’єру, виконане на планшеті. Найчастіше використовують кутову перспективу в архітектурному проектуванні, фронтальну — для зображення інтер’єру чи мебле­вих виробів тощо.

Складання конструкторської документації. На цьому етапі проектування відбувається складання креслярської документа­ції — робочі креслення необхідні для виготовлення запланованого виробу. На виробництві або в проектно-конструкторському бюро робочі креслення виконуються після затвердження ескізного чи художньо-конструкторського проекту.

5. Закріплення вивченого матеріалу:

Отже, ми розглянули етапи та стадії виробничого проектування. Дайте відповіді на такі питання:

1. З яких  основних етапів складаєть­ся процес проектування виробів в умовах виробництва?
2. Назвіть основні завдання етапу дослідження та складання завдань проекту?
3. Назвіть основні завдання етапу художньо-конструкторського пошуку?
4. Назвіть основні завдання етапу складання ескізного проекту?
5. Назвіть основні завдання етапу складання конструкторської документації?

6. Підведення підсумків уроку.

7. Домашнє завдання: опрацювати конспект.