Методи проектування

           Освітня галузь "Технологія" була введена в Базисний навчальний план загальноосвітніх установ для формування в учнів життєво важливих основ технологічних знань і вмінь,  застосовувати їх у різних сферах практичної діяльності з урахуванням економічної, екологічної й підприємницької доцільності. Найбільш ефективно ці завдання можуть бути вирішені шляхом організації цілісного навчально-виховного процесу технологічної підготовки учнів, використання у викладанні сучасних педагогічних технологій і методів навчання, які розвивають особистість. Особливу значимість при цьому має метод проектів, що дозволяє школярам системно опанувати організацію практичної діяльності по всьому проектно-технологічному ланцюжку – від ідеї до її реалізації у виробі (послузі). Пріоритетним педагогічним завданням у процесі навчання є не репродуктивне, строго послідовне витримування етапів, а озброєння учнів цілісною культурою організації проектної діяльності, розвиток у них здатності до генерування ідей, їх аналізу, самостійному прийнятті. Рішення, формування своєї думки, позиції, взаємодії і діалогу в процесі вирішення спільних завдань.

           Якщо проаналізувати програми трудового навчання за останні роки (2005-2011), то вони відрізняються від попередніх програм у першу чергу тим, що передбачають проектно-технологічну діяльність під час вивчення програмового матеріалу. Це стосується вивчення не лише обов’язкової, а й варіативної частини програм. Тобто, для використання методу проектів є можливості як під час вивчення інваріантної складової програми так і під час вивчення її  варіативної частини.

        Суть  методу проектів. Слово „проект” у перекладі з латинської мови означає „кинутий вперед – план, задум тощо”.  Всі звикли до того, що проектування пов’язувалося переважно з інженерною діяльністю у різних галузях: машинобудування, приладобудування, архітектури і вважалось підготовчим етапом виробничої діяльності. Тобто, одна організація (відповідні спеціалісти) проектували, а інші спеціалісти виготовляли машини, будували будинки тощо. Але останнім часом уявлення про суть проектування, про сферу його застосування суттєво змінилися. Зараз проектування розглядається як особливий вид діяльності, що відрізняється  від  наукової та виробничої діяльності, а сфера його застосування охоплює і систему освіти.

           Особливе місце займає метод проектів під час вивчення трудового навчання (технологій).

           Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник ще в 1920-і роки нинішнього сторіччя в США. Американський філософ і педагог Дж. Дьюі, а також його учень В.Х. Кілпатрик  пропонували будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня. Надзвичайно важливо було показати дітям їх власну зацікавленість у знаннях, що здобуваються, що можуть і повинні  знадобитися їм у житті. Саме тут можна розглядати ту проблему, яка взята із реального життя,  знайома і значима для дитини, для рішення якої їй необхідно прикласти як і ті знання, що вона має, так і ті нові, які ще треба здобути. Де ці знання можна взяти? Вчитель може підказати нові джерела інформації або просто направити думку учнів у потрібному напрямку для швидкого пошуку. Але в результаті учні повинні самостійно і спільними зусиллями вирішити проблему, застосувавши необхідні знання, можливо з інших областей, одержати реальний і відчутний результат. Рішення проблеми, таким чином, здобуває контури проектної діяльності. Зрозуміло, згодом реалізація методу проектів перетерпіла деяку еволюцію: народилась з ідеї вільного виховання, а  стала  в даний час інтегрованим компонентом цілком розробленої і структурованої системи освіти.

           Але суть проектної діяльності  залишається тією ж  — стимулювати інтерес дітей до певних проблем, що припускають володіння деякою сумою знань, і через проектну діяльність, що передбачає рішення однієї або цілого ряду проблем, показати практичне застосування отриманих знань. Іншими словами, від теорії до практики — з'єднання академічних знань із прагматичними при дотриманні відповідного балансу на кожному етапі навчання.

            Метод проектів привернув увагу і російських педагогів ще на початку XX століття. Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керівництвом російського педагога  С. Т. Шацького в 1905 році була організована невелика група співробітників, яка намагалася активно використовувати проектні методи в практиці викладання.

            Пізніше, уже при радянській владі, ці ідеї стали досить широко, але недостатньо продумано і послідовно,  впроваджуватися в школу, і постановою ЦК ВКП(б) у 1931 році метод проектів був засуджений. З тих пір у Росії більше не починалося скільки-небудь серйозних спроб відродити цей метод у шкільній практиці. Разом з тим у закордонній школі він активно і досить успішно розвивається: у США, Великобританії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Німеччині, Італії, Бразилії, Нідерландах і багатьох інших країнах, де ідеї гуманістичного підходу до освіти Дж. Дьюі, його метод проектів знайшли широке поширення і мають велику популярність через  раціональне  сполучення теоретичних знань і їхнього практичного застосування для рішення конкретних проблем навколишньої дійсності в спільній діяльності школярів.

             Основна теза сучасного розуміння методу проектів  – «Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де і як я можу ці знання застосувати».

             Знання, які має і постійно їх розширює і поглиблює, учень може використати для того, щоб виготовити цінну річ чи послугу і їх практично застосувати. Звідси й випливає означення: що ж таке творчий проект? Проект треба розуміти як самостійну творчу роботу учня, яка виконується від задуму до його втілення в життя під контролем і постійним консультуванням учителя.

             Метод проектів (від грец. – шлях, спосіб дослідження) – це система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі планування і виконання завдань, які поступово ускладнюються, – проектів. Тобто, якщо учні виконують творчі проекти, то можна сказати, що вчитель працює за методом проектів.

            Основні критерії вибору проектів. Теми  проекту повинні бути цікавими для учня,  мають відкривати можливості для самостійного висування і реалізації нових ідей, розвивати знання та вміння, які вже учень має,  відповідати можливостям і нахилам учнів, враховувати рівень матеріально-технічної бази школи, безпеку праці, час, який необхідний для виконання задуманого проекту, забезпечувати створення корисної і красивої речі, тобто одержаний результат має мати практичне застосування.

             Самостійно (під контролем і з допомогою вчителя) учні будуть працювати тільки тоді, коли це їм буде цікаво, тобто основним критерієм є – інтереси учнів.

Але крім цього, важливо:

1. Практичне застосування виконаного проекту;
2. Вікові та індивідуальні особливості учнів;
3. Відповідність завданням програми, які вирішуються;
4. Рівень знань та вмінь учнів;
5. Обсяг робіт (термін виконання);
6. Матеріальна база шкільних навчальних майстерень;
7. Матеріальні  затрати  (вартість матеріалів, інструментів);
8. Творчий характер;
9. Оригінальність тощо;
10. Підготовленість учителя.

             Виходячи із вищезазначеного, вчитель має допомогти учням визначитись із темою проектів (у цьому полягає особлива роль учителя). Для цього вчитель має скласти список тем проектів для кожного модуля програми трудового навчання, де передбачається  проектно-технологічна діяльність, тобто створити банк проектів. Але учень може й самостійно обрати тему творчого проекту, але вона має відповідати  критеріям.  Якщо тема творчого проекту, яку самостійно обрав учень, не задовольняє вчителя з точки зору зайвої підготовки для того, щоб допомогти учневі, або відсутності належної матеріально-технічної бази, або велика вартість матеріалів тощо, то вчитель має провести таку роботу, щоб спрямувати учня у потрібне русло.

Напрямки творчих проектів.

Основними сферами проектної діяльності можуть бути:

• дім: дизайн кухні, мисник, кухонний  набір (серветки, прихватки, фартух, рушнички, скатертина),  полиця під телефон, полиця для книжок, полиця для взуття, свічник, ваза, скринька (для ключів, прикрас, дрібних речей), озеленення дитячої кімнати, інтер’єр квартири,  домашнє взуття, постільна білизна, одяг тощо;
• школа: класний куточок,  інструменти і пристосування для шкільної майстерні, обладнання для кабінетів (вишиті портрети письменників, ящички для каталогів, динамометри  тощо), обладнання світлиць, музеїв, кабінетів народознавства, озеленення школи, класу; ремонт меблів, розробка шкільної форми тощо;
• дозвілля:  сценарії свят, туристичних походів; одяг для гуртківців,  ігри та іграшки, подарунки, сувеніри тощо;
• виробництво: замовлення підприємств, фірм.

            Теми творчих проектів. Щоб допомогти учням у виборі теми творчого проекту, вчителю необхідно скласти  списки тем проектів для кожного класу – так званий банк проектів. При цьому, треба врахувати кількість учнів у класі для того, щоб тем проектів на одну-дві було більше – щоб була можливість обрати з представленого переліку.