До початку діалогу зі школою запитаєте себе: що в цій ситуації залежить особисто від мене? Який може бути мій внесок у вирішенні тієї або іншої проблеми?

       Не жадайте від школи більше, ніж вона може вам дати. Школа - це частина життя дитини. У першокласників - більша, у випускників - менша... Подбайте про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза школою, тоді можливі шкільні невдачі не будуть настільки руйнівні для його особистості.  

       Учителі - як і всі люди - різні. Не узагальнюйте і не переносьте своє невдоволення на весь колектив школи. Напевно серед педагогів є ті, з ким ви цілком знайдете спільну мову.

       При виникненні неприємної ситуації, зв'язаної з вашою дитиною, пам’ятайте,  будь ласка, що ви сама головна людина, від якої ваша дитина чекає підтримки при загальному "розборі польотів". Ваше завдання тут - прояснити ситуацію. А от усі "міри" краще приймати вдома, після ретельного спільного обговорення із сином або дочкою.

       Приходячи в школу, обов'язково просіть вести діалог на підставі конкретних фактів, а не особистих вражень учителів. Постарайтеся зібрати різноманітну інформацію про життя дитини й аналізуйте її самі.

       Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поводження вашої дитини в класі (школі), але і загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей обов'язково пов'язані із соціальним контекстом, у якому він розвивається. Не кваптеся робити поспішні висновки, не зрозумівши причини його поводження.

       Не приймайте вчительську правоту апріорі. Природно, не потрібно обговорювати з дитиною тільки негативні якості (учинки) учителів, спробуйте в кожнім явищі знаходити ту крупицю корисного, котра обов'язково є присутньою у ньому. Учіть цьому дитину.

       Старайтесь регулярно приходити на батьківські збори. По можливості просіть класного керівника повідомити повістку зборів і їх тривалість.

       На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для усіх. Усі проблеми, пов'язані з вашою дитиною, доцільніше обговорити в індивідуальній бесіді з учителем. Однак краще для такої бесіди вибрати спеціальний час, тому що після зборів повноцінної розмови може не вийти, якісь нюанси залишаться нез'ясованими.

       Подумайте, чим ви могли б допомогти школі або конкретному вчителеві? Не завжди ця допомога повинна виражатися в матеріальній підтримці. Можливо, ви маєте важливу інформацію, імовірно, ви могли б дати консультації з питань, пов'язаними з вашою професійною діяльністю, а можливо, ви в стані допомогти школі в тиражуванні навчальних матеріалів, забезпеченні комп'ютерними програмами?

       Ваша участь у житті школи обов'язково вплине   не тільки на дитину, але і на те освітнє середовище, у якій вона знаходиться.

       І останнє.  Для того щоб дати  дитині  необхідні  соціальні навички,  батьки повинні не тільки розповідати про них  дитині, але і демонструвати їх на практиці.

       Подумайте, будь ласка, якими бачаться дитині ваші ділові й особистісні відносини з учителями?

       Погодилися б ви, щоб він будував взаємодію з іншими людьми, скориставшись саме вашою моделлю?

       Якщо так - то вас можна тільки привітати.

       Якщо  ні - у вас ще є час щось змінити!